Моя мала Батьківщина: меноніти

Село Широке – невеличке мальовниче селище, яке знаходиться в Запорізькому районі, Запорізької області. Воно розташувалося в руслі колишньої судноплавної річки Томаківка.  Мабуть, як і кожне село, наше має свою багату та цікаву історію.

Хто такі «меноніти»?

Меноніти – протестанський рух, що сповідує одне з вірувань голландських протестантів-анабабтистів. Засноване Менном Сімсоном віросповідування пропагує мирне співжиття в світському суспільстві, відсутність насильства, ненасильницькі методи протесту та розв’язання спірних питань.

Якоб Браун і Анна Классен   
 27.11.1908

Життя менонітів

За указом цариці Катерини II південні українські землі було віддано під заселення німцям-переселенцям. Першими переселенцями стали меноніти – релігійна громада Швейцарських братів. Перша група переселенців-колоністів з’явилася на Верхній Хортиці у липні 1789 року. Не стало винятком і село Широке – німецька назва Ноєндорф, що означає «широке селище». Історія його почалася в 1790 році з переселення першої родини німців-колоністів родини Браунів, які були родом з Пруссії. З часом на березі річки Томаківка виникло ціле селище німців-менонітів.

Поступово життя поселенців налагоджувалося. Зводилися добротні будинки, до речі, багато з яких і зараз використовуються як житлові будинки, копалися колодязі (декілька для кожного двору), насаджувалися фруктові сади, зводилися дамби, поглиблювалися русла річки. Займалися поселенці й розведенням худоби: вівці та корів.

Промисловість та освіта

Процвітало й виробництво: майже кожне німецьке село мало власний цегельний завод, механічні майстерні, шовкопрядильні, ковальні, слюсарні, взуттєві та швейні майстерні. Обов’язковими були церква та школа. На жаль, приміщення менонітської церкви та школи не зберіглося, але досі існує пізніш збудоване приміщення дитячого інтернату, яке було довгий час пристосоване під школу до 1987 року. Старожили села розповідають, що за часів поселенців в Широкому працювала чотирьохкласна школа, в якій навчалися діти як німців, так і українців. Навчання велося німецькою мовою, хоча вчителі добре володіли й українською мовою.

Ця школа була найрозвинутішою. Село Широке й Верхня Хортиця в свій час були одним із найпотужніших аграрних і культурних центрів Півдня України.

Дозвілля менонітів

Велика увага приділялася навчанню, культурному відпочинку та спорту. Для молоді були побудовані спеціальні місця для відпочинку на берегах річки Томаківка. Вулиці тонули в буянні зелені садів, зводилися прекрасні архітектурні споруди та пам’ятники, розбивалися квітники, а вулиці села було вимощено добротною бруківкою, яка ретельно милася! В 20-ті роки, під час голоду на Півдні України, в німецьких селах утворювалися громадські їдальні для всіх (не тільки німців, а й українців, росіян), така громадська їдальня була й в Широкому.

Крім нашого села Широкого, меноніти проживали по всій Запорізькій області. У відео можна переглянути про ще одне таке поселення.

https://www.youtube.com/watch?v=S3KwyQHSTiA

Легенди

Про менонітів, які мешкали на території нашого села, й досі ходять різні легенди. Бабусі та дідусі, які їх пам’ятають, розповідали, що вони були досить цікавий та загадковий народ. Архітектура їхніх будинків була дуже нетипова для тогочасного будівництва. Особливістю був температурний режим: влітку в будинку, навіть, у найспекотніший день було прохолодно, а в найлютіші зимові хуртовини – тепло. Проте, це не найбільша дивина. Говорять, що в підвалах, які знаходили прямо під будинками, залишилась якісь двері, за які ніхто не наважується зазирнути. Припускають, що за тими дверима існує тунель, який сполучав будинки по всьому селу між собою, щоб меноніти могли, не виходячи з будинків, пересуватися один до одного. Це все лише здогадки, але більшість зі старожилів села в них вірять. Деякі переповідають, що з села вони «зникли» досить загадково. Ніби ніхто не бачив, як вони збирали речі та організовано покидали свої домівки. Одного дня просто всі менонітські будинки виявилися порожніми, а слідів переселення не було. Ці розповіді й донині залишаються лише легендами, адже жодних документальних фактів загадковості їхнього життя так і немає.

Сьогодення

У наш час колишні поселенці та їх нащадки проживають в основному в Канаді та Німеччині, але щороку, навесні та влітку приїздять поклонитися землі, яка колись дала притулок їх предкам і довгий час була їх суворою Батьківщиною.

Крім того, фонди й організації, які тісно співпрацюють з нашої Широківської об’єднаною територіальною громадою, підримують культурну спадщину нашої громади, великою частиною якої є німці-меноніти.

Статтю розроблено  в межах проету: «Меноніти як частина історії села Широкого».

Артем Лотов та Єва Бутко

учні 8 класу, слухачі курсу “Школа журналіста”

Залишити коментар

Увійти за допомогою: