ДО ЗАПОРІЖЖЯ З ЛЮБОВ’Ю.

ДО ЗАПОРІЖЖЯ З ЛЮБОВ’Ю.
8лютого відзначаємо день визволення Запорізької області від німецько – фашистських загарбників. До цієї дати в Широківській ЗОШ, було організовано національно патріотичну зустріч учнів з головою ГО Учасників АТО Широківської ОТГ З Україною в серці Фоміним Миколою, письменниками рідного краю Буераковой О.П, Чорноволом О.С.Завідуюча Широківської сільської бібліотеки Крикуненко Ірина В’ячеславівна, підготувала історичний дай жест з відео презентацією «До Запоріжжя з любов’ю» «…. Два роки Запорізька область була окупована фашистськими військами. Однак перемоги Червоної армії у Сталінградській і Курській битвах докорінно змінили хід не лише Великої Вітчизняної, але і всієї Другої світової війни. Червона армія перейшла у наступ. Розпочалися бої за визволення України. На вересень 1943 року фронт наблизився до Запорізької області. Перша спроба прорвати німецьку оборону на Запорізькому плацдармі була здійснена вже 1-2 жовтня 1943 року. Однак цього разу німецьким військам вдалося утримати свої позиції. Почалася підготовка нового штурму. Радянське командування поспішало. Наступ на Запоріжжя відновився 10 жовтня і вже не припинявся до повного визволення лівобережної частини міста. Вирішальний наступ радянських військ на Запоріжжя розгорнувся в ніч з 12 на 13 жовтня 1943 року. У ніч з 13 на 14 жовтня розпочався штурм вже безпосередньо міста. У другій половині дня 14 жовтня 1943 року сильно укріплений Запорізький лівобережний плацдарм, на який німці покладали великі надії, перестав існувати. У лівобережній частині міста не залишилось жодного ворожого солдата. 14 жовтня радянські війська визволили лівобережну частину Запоріжжя.22 жовтня підрозділи Червоної армії форсували Дніпро в районі між нинішньою площею Фестивальною і балкою Капустяною і почалися бої на о. Хортиця. Через добу у північній частин і острова закріпився ще один десант. В ніч з 25 на 26 жовтня 1943 р. 60-а, 203-я, 244-а гвардійські стрілецькі дивізії форсували Дніпро біля греблі ГЕС, захопили плацдарм на правому березі. Наприкінці листопада 1943 року війська 6-ї армії форсували Дніпро біля села Розумівки, яке знаходилось південніше Запоріжжя. 25 листопада 1943 року поблизу Розумівки закріпилися перші підрозділи Червоної Армії. Під загрозою оточення в ніч з 29 на 30 грудня 1943 року німецькі війська відступили з правобережної частини міста. Запоріжжя було остаточно звільнене, період окупації завершився.8 лютого 1944 року від окупації звільнився останній район Запорізької області Кам’янсько – Дніпровський….». Микола Фомін учасник АТО який потрапив під третю хвилю мобілізації й одразу в складі 55 –ї Запорізької арт бригади опинився під Іловайськом, де вдалося дивом вижити, потім під Волновахою, Донецьким аеропортом. Після демобілізації повернувся в рідне село Ручаївка, де разом з побратимами створив громадську організацію. За підтримки голови Широківської громади Коротенко Дениса Олександровича ГО «З Україною в серці» невдовзі було зареєстровано офіційно. Тепер з учасниками АТО Широківської громади проходять постійні зустрічі, де кожен може знайти підтримку, допомогу у вирішенні соціальних питань , зокрема щодо отримання земель працевлаштування , місію юридичного координатора взяв на себе Чорновол Олександр Семенович. А ще Микола пообіцяв організувати для учнів Широківської школи подорож в 55 Запорізьку арт бригаду, де кожен зможе відвідати солдатські казарми, спробувати солдатську кухню, відвідати військовий музей на території Запорізької арт бригади. Тож діти були в захваті , з нетерпінням чекають екскурсію, а на завершення Микола продемонстрував воєнну рацію та бінокль. Чорновол Олександр Семенович, який завжди підтримує заходи патріотичного змісту, сьогодні виступив в ролі господаря літературної вітальні «МЕНЕСТРЕЛЬ», яка успішно стартувала на базі Широківського молодіжного ХАБУ « SPACE», так як друга частина нашої зустрічі була присвячена саме поезії, присвяченій подіям Другої світової війни та війни на сході України. А ще запросив записатися усіх бажаючих в новостворений військово – юнацький клуб «Молодий патріот», при ГО «З Україною в серці» де діти матимуть змогу отримати необхідні знання , при виникненні складних ситуацій . А саме розвести вогнище під дощем, надати необхідну допомогу товаришу , зорієнтуватися на місцевості і таке інше…В свою чергу учні Широківської ЗОШ школи привітали гостей декламуванням віршів авторів нашого краю а саме: Літош Наталії, Буеракова Олена, Рагушкін Едуард Валентинович, Чорновол Олександр Семенович. Особливо зворушливі вірші Наталії Літош, яка не є корінною мешканкою міста Запоріжжя, але з творів видно, що дня неї наша земля стала не менш рідною чим для нас. Сподіваюсь що Наталія ще не раз приїздить до нашого села, адже шанувальниками її творчості все більше і більше. Вірші читали: Давидюк Дарія, Столяренко Олена, Бондаренко Катерина, Фурсова Анастасія і я також не втрималась вибрала для себе для вірші зачитала дві вірші письменників нашого села. Родзинкою зустрічі стало авторське виконання віршів нашої односельчанки, яка довго приховувала свої поетичні перлини Буеракової Олени Павлівни, яка поділилася з нами віршами присвячених подіям на сході України .

За згодою авторів, я з задоволенням ділюся з вами цими поетичними творіннями.
Автор – ЧОРНОВОЛ ОЛЕКСАНДР СЕМЕНОВИЧ
Виконувала вірш – БОНДАРЕНКО КАТЕРИНА
ОБЕЛИСК
Он пал в бою, в разгар атаки,
Смерть вынесла свой страшный приговор.
Упал лицом в алеющие маки
На склонах Трансильванских гор.
Ни имени, названия, ни славы…
Окончен путь, окончен до конца,
Лишь ветер, путающие травы,
Смахнет росинки с бледного лица.
Был тяжек путь в неполных восемнадцать,
Сквозь дым пожарищ и сквозь слезы матерей,
И сотни раз хотелось там остаться,

Где рожь косили пули егерей.
Но лишь виски мальчишечьи седели,
Горячей крови в жилах бился ток,
И он шагал, почти что на пределе
Своим путем тяжелым на восток.
Глаза детей и спаленные хаты,
Над хлебным полем крики воронья,
Широкие кровавые закаты,
В глубоких шрамах скорбная земля,
И наскоро открытые могилы,
И в них друзей остывшие тела,
И та дорога, что забрала силы,
Но вместо них решительность дала.
И он стрелял, врывал, бросал гранаты,
Душил руками, горло грыз зубами,
Без устали, с восхода до заката.
Славяне не рождаются рабами!
И вот он пал, как жил , в разгар атаки,
Где каждый шаг вперед – смертельный риск,
И благородно клонят стебли маки
На тот простой солдатский обелиск.

Автор – ЧОРНОВОЛ ОЛЕКСАНДР СЕМЕНОВИЧ
Виконувала вірш – КРИКУНЕНКО ІРИНА
МАЛЬЧИШКИ ИГРАЮТ В МУШКЕТЕРЫ
Мальчишки играют в мушкетеры,
Им хочется и славы, и войны,
Им хочется серебряные шпоры
И с синими лампасами штаны,
Им хочется хоть раз, во сне беспечном,
Свою неоперившуюся честь,
Со шпагою в руках остроконечной,
От подлого и мерзкого сберечь.
И бьются стекла каждую неделю,
Соседям нет покоя от «войны»,
И матери ругаясь латки меряют
На новые совсем еще штаны,
Я обхожу с улыбкой добродушной
Чумазую ватагу удальцов.
Я в детстве был таким же вот послушным,
В компании таких же вот мальцов.
Пускай себе играют в мушкетеры,
Ваш дом не рухнет ведь от их «войны»,
Купите им серебряные шпоры,
Зашейте на коленях их штаны.

Автор – РАГУШКІН ЕДУАРД ВАЛЕНТИНОВИЧ
Виконувала вірш- СТОЛЯРЕНКО АЛЕНА
НЕЩАСНА ДУША….
О, скільки їх, дрібниць нікчемних.
Всіляких прикрощів буття:
Халеп. Невдач, потуг даремних
Нам труять думки життя.
Ці дріб’язки скоромниці
Плюндрують наш короткий вік.
Блукає, мов у нетрях пущі,
Людина, втративши їм літ.
І настраждавшись від утоми
Фізичних і духовних сил,
Вона приходить,як відомо.
І неминуче до могил.
Там тіло буде у покої,
А душа жде праведний суд:
І там не буде їм спокою,
Як не було його тут.
Автор – ЛІТОШ НАТАЛІЯ
Виконувала вірш – ФУРСОВА АНАСТАСІЯ
ГЕРОЯМ ОСВОБОДИВШИМ ЗАПОРОЖЬЕ.
Героям освободившим Запорожье.
Стоит солдат. Из камня, из гранита.
В шинели, и пилотка набекрень,
И автомат, и котелок пробитый,
И тело обтянул ремень.
Улыбка затерялась в уголочках глаз,
И смотрят те глаза – как будто в сердце прямо…
Как не хотелось умирать, не выполнив приказ,
Недосказав простое слово «мама»!
Упал на переправе в ранний час,
Горячей кровью берег омывая.
«Я защитил тебя, страна сейчас»,-
Он в это свято верил, умирая.
Но много- много долгих лет подряд
Сыночка ждет его седая мать,
И правду горькую, что не придет солдат,
Ее душа не хочет принимать.
Он не придет. И там, на переправе,
Стоит сейчас, покой наш бережет,
И Хортицу, и Днепр наш величавый,
И Украину, и родной народ.
Стоит солдат. Родной наш и Великий.
ВА шинели, и пилотка набекрень…
И круглый год несут туда гвоздики,
И астры, и пионы, и сирень.

Автор – ЛІТОШ НАТАЛІЯ
Виконувала вірш – ДАВИДЮК ДАРІЯ
ХОРТИЦЯ
О Хортице! Ти – наша рідна мати,
Колиска запорізьких козаків,
Історією славною багата
І щебетом веселих малюків.
Плакучі верби над Дніпром могутнім,
Скелясті мальвничі береги…
Стаємо ми тут смілівіші, дужчі,
Нам не страшні ніякі вороги.
І хоч ми втомлені йдемо з роботи
І від думок розпухла голова,
На себе ми візьмемо всі турботи,
Щоб б була, красунечко, жива.

Автор – БУЕРАКОВА ОЛЕНА
Виконувала вірш – БУЕРКОВА ОЛЕНА
РОЗМОВА З СИНОМ
Рідно мати моя, моя нене
Чом заплакана стоїш
Чом наділа чорну хустку
І в очах сльоза бринить
Ти скажи мені матусю
Чом не можу я зайти
До своєї рідної хати
Де – ті, тато і брати
Де твої долоні ніжні
Міцно – міцно обіймуть
Як в дитинстві, чуб хлопчачий
Поцілуєш ніжно ти
Я не можу зрозуміти
Мамо рідна, що зі мною
Наче крила біля мене
Бо літаю над тобою
Розкажи мені матусю
Як додому я попав
Ви ж мені усім селом
Провели до збройних сил
Пам’ятаю, Україні
Яна вірність присягав
Пам’ятаю, що в Слов’янську
Перший свій урок прийняв
Пам’ятаю, що п’ятнадцять
Разом нас всього було
Потім ніч, а потім гасло

З обстрілу, нам всім пекло
Мамо рідно,як би знала
Як боліло все в мені
Знаю мамо,
Ти б своє життя віддала
Щоб моє там зберегти
Та не плач, моя матусю
Так судилося в житті
Двадцять два рочки прожити
Доля випала мені
Мамо рідна, щоб ти знала
Я з тобою назавжди
Біля хати, біля двору
І завжди в твоїй душі
Не жалій мене матусю
Не один такий як я
З кожним днем таких все більше
Їдуть хлопці в небуття
За країну, за вас рідних
Віддають свої життя

Автор – БУЕРАКОВА ОЛЕНА
Виконувала вірш – КРИКУНЕНКО ІРИНА
АНГЕЛЫ
Говорят есть ангелы на свете
Очень хочется поверить в это мне
Что людские жизни охраняя
Их так много обитает на земле
Говорят, есть ангел белый, добрый
И есть черный, убивающий людей
Но куда же делся ангел добрый
Беспредельничает черный на земле
Он раскинул над землею свои крылья
Черным облаком завис над миров всем
И съедает, забирает и снижает
Мир, покой и счастья у людей
Он под землю жизни забирает
Реки крови распускает молодой
Но за что же мой народ страдает
Где ты,- белый ангел на земле?
Но все же верю, очень сильно верю
Черной нечисти обрежут коготки
И вернется к нам в дома как прежде
Смех и радость, и безоблачные дни.

 

Залишити коментар

Увійти за допомогою: